Поезія Сергія Жадана – як ринок у мальовничому портовому містечку, де можна купити, що завгодно, від хліба й риби до набоїв до калаша. Це місце, де зустріч із примарними персонажами, колоритнішими за Рауля Дюка та доктора Гонзо, мандрівників із «Страху та ненависті в Лас-Вегасі», – звичне явище. Це територія, на якій життя й смерть йдуть пліч-о-пліч, і ти відчуваєш це глибоко в собі – так, ніби кожен вірш з-під пера автора перетворився на окремий шлуночок твого серця. Жадан не обіцятиме солодкого чтива.
Читать далее →