Є у фольклорі один поки що для мене туманний феномен: другі половини відомих прислів»їв. Усі знають лише першу, і тут дізнаються, що існує продовження, яке цілковито руйнує все сказане в початку. Ворон воронові ока не виклює — кажемо ми. А як виклює, так не витягне, — кажуть ті, хто вже прочитав в інтернеті закінчення. І ми, ми — знавці фольклору, — опускаємо очі й колупаємо піч, намагаючись приховати здивування, яке інколи межує з охуїнням: що це було? Ми хотіли як краще. Перша половина — це прозора мораль про єдність наших ворогів. Друга половина — якась метафізична безодня: навіщо витягувати око, якщо ти його виклював?
Як можна виклювати око, не витягуючи те, що ти виклював? Яка користь із виклюваного, але не витягнутого ока? Перед очима постає жаска картина: два ворони. один одному викльовує око і, виклювавши, витирає мокрого дзьобика об крило. Але не витягує того, що виклював. І летить геть. І замість тихого, напоєного пахощами любистку й барвінку фольклорного духу, маємо справжніший, але й кривавіший світ із продовженям. І замість барвінку й любистку узбіччями ростуть подорожники. Хто старе згадає, тому око геть! — кричимо ми в екстазі порозуміння і примирення. — А хто забуде, тому обидва, — нагадують нам. Вибирайте: одне око вам лишити, чи жодного? А так, щоб обидва? — з надією перепитуємо. (любисток, материнка, верба, калина). — Ні, — відповідають нам. — Або одне, або жодного. Вибачте. Це фольклор.
— Але ж стривайте! — кричимо ми. — А як же добрі казки? Вовчик, зайчик, білочка, лисичка! Дідова дочка й бабина дочка (ой, це щось не те)! Як же так?
— Оссссспаді! — з присвистом каже знуджений співрозмовник, дістаючи з полиці «Заветные сказки» Афанасьєва. Нате! Читайте!
Починаєш читати, й в очах темнішає від крові, з»їдених бабусь, подробиць розчленування трупів вовками й лисицями.
Е нє. Краще барвінок! — кричиш
— Краще подорожник, — відповідають нам, скажімо, брати, які розказали казку. — Він хоч кров утамує.
— У нас немає крові. У нас козацька звитяга й попелище степу, — хвацько відмовляємося.
— А, ну ладно. Афанасьєва тільки на місце поставте.