Воскресное чтение. Касуми Сумирэ, стихи
Ночь как чулочек
Ночь, как чулочек, свисает с чумазой ляжки
Южной медведицы, в челюстях сжавшей тайну:
нюхает воду святую в напольной чашке,
смотрит на запах и чёрной дырой болтает.
В чёрной мохнатой сумке оконной проймы
в светлых подмышках зданий сбривают души
тяжести боли о том, что опять не помер
в серой суме за плечами хирлявый грузчик,
камни носящий,
скелеты носящий,
память
бочками, как апельсины, на горбик шеи
лепящий башней…
…спальни берут губами
души за тёплые тушки и мягко женят –
пудрят кошмары общие звёздным тальком,
время в соломинках ртов превращают в льдинку…
Шторы, как привокзальные шарлатанки,
стенам в ладонях ищут судьбы картинки.
Под лепестками крекерной крошки смерти
раны от шорохов спальных шершаво лижут…
Как мы с тобой безоружны немилосердно!
Как нам с тобой надёжно, когда мы – ближе
к Южной Медведице, моющей лапы в нашем
«тшшшш…..» –
как в святой воде, затопившей холод…
…тихо бредёт рассвет, как слепой шарманщик.
Беглый трамвай поднимает, как жёлтый молот,
город на птиц, недошедших до гнёзд…
Мать неба
платье из ирисов солнечных (по Кар Ваю –
нежный рисунок)
накинула…
Спи, мой лебедь,
тайну любви в ключицу мне выдыхая…
Читать далее
Воскресное чтение. Касуми Сумирэ, стихи
Из диалогов камней
индиан саммертайм —
терпкий напиток,
напиток налитых кровью будней,
виноградных кровавых будней,
в которых
утонули,
словно гвоздики две
или два перчика,
пара
округлых камней —
прибитых
густым одеяльным мхом,
слушавшим голос…
Читать далее
Наталья Полянчук. «Мотлох бозна-яких часів» на «Горищі» Тараса Федюка
видавництво «Факт»
Назва твору: Горище
Автор: Тарас Федюк
Видавець: Факт
Рік: 2009
Якщо ви втомилися від геометричної прогресії ненормативу, ультрасучасних нематеріальних експериментів чи просто від «прізвищ-які-постійно-повторюються», спробуйте скористатися давнім інтернаціонал.. перепрошую, загальновизнаним способом: залізти на горище й спробувати таки знайти коштовний раритет чи випадково заблукалу бозна-яким чином новинку. Адресу одного з таких горищ можу легко підказати – чорна лаконічна палітурка із запаленими жовтим ліхтариками літер: Тарас Федюк. «Горище». Юридична, чи то пак лірико-географічна адреса – орієнтовно лівий берег Києва. Особливі прикмети: це горище горить.
Полянчук Наталя. Брехня на гачку: гамівна психіатрія М. Дж. Гайленд
Назва твору: Угамуйте мене
Автор: М. Дж.Гайленд
Видавець: Кальварія
Рік: 2008
Перекладач: Віктор Дмитрук
Якщо відгуки преси натякають на дуже ймовірну зацікавленість романом цього дідькового дядька Фройда, якщо вже на перших сторінках читачеві пропонують чи то натяк на інцест, чи то випробування його зіпсованості, а назва «Угамуйте мене» спрямовує чи то до божевільні із гамівними сорочками, чи то до криміналізованого «вестерну», – попри все, із висновками поспішати не слід. Переможець Encore Prize та Hawthornden Prize у 2007-му, «мешканець» короткого списку найпрестижнішої літературної премії англомовного світу The Man Booker Prize (2006), – цей «лише» другий роман Марії Джоан Гайленд успішно збентежив світ, довівши, що потужні психологічні драми, навіть позбавлені «спецефектів», здатні достукатися до читача, хоч би й переконаного, що нічого нового про буденне життя абстрактної (у нашому випадку ірландської) родини він уже не дізнається, та й навіщо?
Наталя Полянчук. «Макабричний бенкет»: Вітаміни-депресанти для янголів і демонів
Назва твору: Макабричний бенкет
Автор: Еміль Нелліган
Видавець: Кальварія
Рік: 2008
Перекладач: Євгенія Кононенко
Чорна депресія, «неповноцінна» любовна лірика й божевілля, без якого, напевне, неможливим було б існування людської цивілізації, – виявляється, «лише» це – гідна альтернатива гучному патріотизмові, патетиці на тему національних питань і словоживопису злиднів. Принаймні свого часу віршовані вагання між народженням і смертю, реальними стражданнями та потворними галюцинаціями, ледь приправлені обережним, неагресивним звертанням до католицизму, зробили Еміля Нелліґана національним поетом франкомовного Квебеку. Збірка «Макабричний бенкет», до якої увійшло близько 60 віршів депресивно-тривіального лірика з 19-го століття, улюбленця чи не всіх франкоканадійців, для книжкового ринку сьогоднішньої України – гість начебто й не зовсім проханий, однак люб’язний, манерний і надзвичайно цікавий. Тобто «вартий адекватного прочитання», як зазначає перекладач – Євгенія Кононенко.
Читать далее
Полянчук Наталя. Три карти для «Ілюзії», або Інтерактивний посібник з НЛП
Найвигідніший для літератора герой – параноїк. Або шизофренік. Або те й інше водночас. Кожна суперечність у характері гратиме на користь, так само, як і недомальованість образу. Кожна, навіть найдрібніша недомовленість і випадковість виглядатиме потойбічно-загадковою. Одне слово, безперечний козир. Котрий вперто не хоче зникати з колоди Тетяни Винокурової-Садиченко: дебютувавши із романом «Жарт. Із життя психів» у 2006, вона й досі не може відмовитися від бавлення з містикою, психозами і, звісно ж, іронією. Саме ці «три карти» і використано для її четвертого роману «Ілюзія».
Полянчук Наталя. Алла Сєрова: «Подвійне дно» не зовсім детективного чтива
Сучасне «детективне чтиво», модне детективне чтиво виготовляють зазвичай за одним рецептом: кручений-перекручений сюжет, головний герой – дилетант, файно, якщо жінка, ще краще – жінка приваблива, і неодмінно аби був геппі-енд, та не лише детективний, а й любовний. «Подвійне дно» Алли Сєрової можна зручно «вкласти» у ці рамки, та з кількома запереченнями. І заперечення ці дуже сухо висловлені в анонсі – «психологічна кримінальна історія». Читать далее