Роман Бобков. Requiem номеру 65-му

Ну что, мои маленькие пушистые друзья? Страшную весть принёс я в твой дом, Надежда! ©
Нам абзац. Война окончена, всем спасибо.
Не спешите в лабазы за солью, мылом и спичками. Абзац — нам, а не всем. Можно разве что за выпивкой сходить, если потребляете и ежели в дому рекомый субстрат весь употреблён. Потому как следующее моё предложение требует наличия. Итак, предлагаю: давайте нальём по бокалам, кружкам и чашкам, что у нас есть, и поднимем тост за новопреставленного.
Недолго прожил, болезный. Всего 64 месяца. Пусть лотки и полки будут ему пухом, а вечная память по нынешним временам — штука ненадёжная.
Моби

Журнал Mobi, в коем ваш покорный слуга трудился с момента основания, закрыт.
Читать далее

Немцов Максим. Время творить книги

Booknik

Время творить книги

И вот — «Вольное время. Воспоминания о Гринич-Виллидж 60-х». Писатели «блёрбов» убивались об стену: «Пожиратели Дилана истекут слюной…», «Диланологам с богатейшим воображением и не приснится…». Как же — девушка с обложки «Вольного Боба Дилана», второго студийного альбома, который и принес славу легенде рока ХХ века, — раскрыла рот. Сейчас-то мы всё и узнаем: чем жил, что курил, каков в постели…

Максим Немцов

Полянчук Наталя. Брехня на гачку: гамівна психіатрія М. Дж. Гайленд

Гайленд

Назва твору: Угамуйте мене
Автор: М. Дж.Гайленд
Видавець: Кальварія
Рік: 2008
Перекладач: Віктор Дмитрук

Якщо відгуки преси натякають на дуже ймовірну зацікавленість романом цього дідькового дядька Фройда, якщо вже на перших сторінках читачеві пропонують чи то натяк на інцест, чи то випробування його зіпсованості, а назва «Угамуйте мене» спрямовує чи то до божевільні із гамівними сорочками, чи то до криміналізованого «вестерну», – попри все, із висновками поспішати не слід. Переможець Encore Prize  та Hawthornden Prize у 2007-му, «мешканець» короткого списку найпрестижнішої літературної премії англомовного світу The Man Booker Prize (2006),  – цей  «лише» другий роман Марії Джоан Гайленд успішно збентежив світ, довівши, що потужні психологічні драми, навіть позбавлені «спецефектів», здатні достукатися до читача, хоч би й переконаного, що нічого нового про буденне життя абстрактної (у нашому випадку ірландської) родини він уже не дізнається, та й навіщо?

Читать далее